Чи існують кварки або з чого складаються елементарні частинки?
Ознайомившись із доповіддю «СПОКОНВІЧНА ФІЗИКА АЛЛАТРА», у якій є інформація про те, що всі елементарні частинки, які входять до складу будь-якого хімічного елемента, складаються з різної кількості неподільних фантомних частинок По, мені стало цікаво, чому ж у доповіді не говориться про кварки, адже традиційно вважається, що саме вони є структурними елементами елементарних частинок.
Теорія кварків давно стала загальновизнаною серед учених, які займаються дослідженнями мікросвіту елементарних частинок. І хоча на самому початку введення поняття «кварк» було суто теоретичним припущенням, існування якого лише імовірно підтвердилося експериментально, на сьогодні цим поняттям оперують як непохитною істиною. Науковий світ домовився називати кварки фундаментальними частинками, і за кілька десятиліть це поняття стало центральною темою теоретичних і експериментальних розвідок у галузі фізики високих енергій. «Кварк» увійшов до програми навчання всіх природничо-наукових ЗВО світу. На дослідження в цій галузі виділяються величезні кошти – чого тільки варте будівництво Великого адронного колайдера. Нові покоління вчених, вивчаючи теорію кварків, сприймають її в тому вигляді, в якому вона подана в підручниках, практично не цікавлячись історією цього питання. Але давайте спробуємо неупереджено й чесно подивитися в корінь «кваркового питання».
До другої половини XX століття, завдяки розвитку технічних можливостей прискорювачів елементарних частинок – лінійних і колових циклотронів, а потім і синхротронів, ученим вдалося відкрити безліч нових частинок. Однак що робити з цими відкриттями, вони не розуміли. Тоді було висунуто ідею, виходячи з теоретичних міркувань, спробувати згрупувати частинки в пошуках певного порядку (подібно до періодичної системи хімічних елементів – таблиці Менделєєва). Учені домовилися важкі та середні за масою частинки назвати адронами, а надалі їх розбити на баріони і мезони. Усі адрони брали участь у сильній взаємодії. Менш важкі частинки назвали лептонами, вони брали участь в електромагнітній і слабкій взаємодії [1]. Відтоді фізики намагалися пояснити природу всіх цих частинок, намагаючись знайти спільну для всіх модель, що описує їхню поведінку.
1964 року американські фізики Мюррей Гелл-Ман (лауреат Нобелівської премії з фізики 1969 р.) і Джордж Цвейг незалежно один від одного запропонували новий підхід. Було висунуто суто гіпотетичне припущення, що всі адрони складаються з трьох дрібніших частинок і відповідних їм античастинок. І Гелл-Ман назвав ці нові частинки кварками. Цікаво, що саму назву він запозичив із роману Джеймса Джойса «Поминки за Фіннеґаном», де героєві уві сні часто чулися слова про таємничі три кварки. Чи то Гелл-Ман надто емоційно сприйняв цей роман, чи йому просто подобалося число три, але у своїх наукових працях він пропонує ввести у фізику елементарних частинок перші три кварки, які отримали назви верхній (u — від англ. up), нижній (d — down) і дивний (s — strange), що мають дробовий електричний заряд +2/3, —1/3 і —1/3відповідно, а для антикварків прийняти, що їхні заряди протилежні за знаком.
Згідно з цією моделлю протони й нейтрони, з яких, як припускають учені, складаються всі ядра хімічних елементів, складені з трьох кварків: uud та udd відповідно (знову ці всюдисущі три кварки). Чому саме з трьох і саме в такому порядку, не пояснювалося. Просто так вигадали авторитетні наукові мужі, і все. Спроби зробити теорію красивою не наближають до Істини, а лише викривляють і без того криве дзеркало, в якому відображено Її частинку. Ускладнюючи просте, ми віддаляємося від Істини. А все так просто!
Ось так будується «високоточна» загальновизнана офіційна фізика. І хоча спочатку введення кварків пропонувалося як робоча гіпотеза, але через короткий час ця абстракція щільно увійшла в теоретичну фізику. З одного боку, вона дозволила з математичної точки зору розвʼязати питання з упорядкуванням широкого ряду відкритих частинок, з іншого ж, залишалася лише теорією на папері. Як зазвичай це робиться в нашому споживацькому суспільстві, на експериментальну перевірку гіпотези існування кварків було спрямовано дуже багато людських сил і ресурсів. Кошти платників податків витрачаються, людям треба про щось розповідати, звіти показувати, говорити про свої «великі» відкриття, щоб отримати черговий грант. «Ну раз треба, значить зробимо», – кажуть у таких випадках. І ось це сталося.
Колектив дослідників Стенфордського відділення Массачусетського технологічного інституту (США) на лінійному прискорювачі займався вивченням ядра, обстрілюючи електронами водень і дейтерій (важкий ізотоп водню, ядро якого містить один протон і один нейтрон). При цьому вимірювалися кут та енергія розсіювання електронів після зіткнення. У разі малих енергій електронів розсіяні протони з нейтронами поводилися як «однорідні» частинки, злегка відхиляючи електрони. Але у випадку з електронними пучками великої енергії окремі електрони втрачали значну частину своєї початкової енергії, розсіюючись на великі кути. Американські фізики Річард Фейнман (лауреат Нобелівської премії з фізики 1965 р. і, до речі, один із творців атомної бомби в 1943-1945 роках у Лос-Аламосі) і Джеймс Бйоркен витлумачили дані щодо розсіювання електронів як свідчення складової будови протонів і нейтронів, а саме: у вигляді передбачених раніше кварків [2].
Зверніть, будь ласка, увагу на цей ключовий момент. Експериментатори в прискорювачах, зіштовхуючи пучки частинок (не поодинокі частинки, а пучки!!!), набираючи статистику(!!!), побачили, що протон і нейтрон із чогось там складаються. Але з чого? Адже вони не побачили кварки, та ще й у кількості трьох штук, це неможливо, вони просто побачили розподіл енергій і кути розсіювання пучка частинок. А оскільки єдиною на той час теорією будови елементарних частинок, хоч і вельми фантастичною, була теорія кварків, то й вважали цей експеримент першою успішною перевіркою існування кварків.
Пізніше, звісно ж, відбулися й інші експерименти та нові теоретичні обґрунтування, але суть їх одна й та сама. Будь-який школяр, прочитавши історію цих відкриттів, зрозуміє, наскільки все в цій галузі фізики притягнуте за вуха, наскільки все банально нечесно.
Ось так і ведуться експериментальні дослідження в галузі науки з гарною назвою – фізика високих енергій. Давайте будемо чесними самі перед собою: на сьогодні не існує чітких наукових обґрунтувань існування кварків. Цих частинок просто немає в природі. Чи розуміє бодай один фахівець, що насправді відбувається при зіткненні двох пучків заряджених частинок у прискорювачах? Те, що на цій кварковій теорії будувалася так звана Стандартна модель, яка нібито є найточнішою та найправильнішою, ще ні про що не говорить. Фахівцям добре відомі всі вади цієї чергової теорії. Ось тільки чомусь про це прийнято мовчати. Але чому? «І найбільша критика Стандартної моделі стосується тяжіння та походження маси. Стандартна модель не враховує тяжіння і вимагає, щоб маса, заряд та деякі інші властивості частинок вимірювалися дослідним шляхом для подальшої підстановки в рівняння» [2].
Незважаючи на це, величезні кошти виділяються на цю галузь досліджень, подумайте лише, на підтвердження Стандартної моделі, а не пошуки Істини. Збудовано Великий адронний колайдер (CERN, Швейцарія), сотні інших прискорювачів по всьому світу, видаються премії, гранти, утримується величезний штат технічних фахівців, але суть усього цього – банальний обман, Голлівуд і не більше. Запитайте будь-яку людину – яку реальну користь суспільству приносять ці дослідження – ніхто вам не відповість, оскільки це глухий кут науки. З 2012 року заговорили про відкриття бозона Гіґґса на прискорювачі в CERN [3, 4]. Історія цих досліджень – це ціла детективна історія, в основі якої все той самий обман світової громадськості. Цікаво, що цей бозон нібито відкрили саме після того, як зайшла мова про припинення фінансування цього дорогого проєкту. І щоб показати суспільству важливість цих досліджень, виправдати свою діяльність, щоб отримати нові транші на будівництво ще потужніших комплексів, співробітникам CERN, які працюють у цих дослідженнях, довелося піти на угоду зі своєю совістю, видаючи бажане за дійсне.
У доповіді «СПОКОНВІЧНА ФІЗИКА АЛЛАТРА» з цього приводу є така цікава інформація: «Учені виявили частинку, імовірно схожу на бозон Гіґґса (бозон було передбачено англійським фізиком Пітером Гіґґсом (Peter Higgs; 1929), згідно з теорією, він повинен мати кінцеву масу й не мати спіну). Насправді те, що виявили вчені, не є шуканим бозоном Гіґґса. Але ці люди, самі того ще не усвідомлюючи, зробили справді важливе відкриття й виявили набагато більше. Вони експериментально виявили явище, про яке докладно описано в книзі «АллатРа» (примітка: книга «АллатРа», стор. 36 останній абзац). [5 – 6].
Як же насправді влаштований мікросвіт матерії? У доповіді «СПОКОНВІЧНА ФІЗИКА АЛЛАТРА» є достовірна інформація про істинну будову елементарних частинок, знання, які були відомі й давнім цивілізаціям, чому є незаперечні докази у вигляді артефактів. Елементарні частинки складаються з різної кількості фантомних частинок По. «Фантомна частинка По ‒ це згусток, що складається із септонів, навколо якого знаходиться невелике розріджене власне септонне поле. Фантомна частинка По має внутрішній потенціал (є його носієм), що оновлюється в процесі езоосмосу. Згідно з внутрішнім потенціалом фантомна частинка По має свою співмірність. Найменшою фантомною частинкою По є унікальна силова фантомна частинка По ‒ Аллат(примітка: докладніше див. далі за доповіддю). Фантомна частинка По ‒ це впорядкована структура, що перебуває в постійному спіралеподібному русі. Вона може існувати лише в звʼязаному стані з іншими фантомними частинками По, які в конгломераті утворюють первинні прояви матерії. Унаслідок своїх унікальних функцій є своєрідним фантомом (привидом) для матеріального світу. Зважаючи на те, що з фантомних частинок По складається вся матерія, це задає їй характеристику ілюзорної конструкції та форми буття, залежної від процесу езоосмосу (наповнення внутрішнього потенціалу).
Фантомні частинки По є нематеріальним утворенням. Однак у зчепленні (послідовному зʼєднанні) між собою, вишикувані згідно з інформаційною програмою у певній кількості та порядку, на певній відстані одна від одної, вони становлять основу будови будь-якої матерії, задають її розмаїтість і властивості завдяки своєму внутрішньому потенціалу (енергії та інформації). Фантомна частинка По ‒ це те, з чого складаються у своїй основі елементарні частинки (фотон, електрон, нейтрино тощо), а також частинки-переносники взаємодій. Це первинний прояв матерії в цьому світі» [5].
Провівши після прочитання цієї доповіді таке невелике дослідження історії розвитку теорії кварків і загалом фізики високих енергій, стало зрозуміло, як усе-таки мало знає людина, якщо обмежує своє пізнання лише рамками матеріалістичного світогляду. Самі лише припущення від розуму, теорія ймовірності, умовна статистика, домовленості та відсутність достовірних знань. А адже люди часом на ці дослідження витрачають свої життя. Упевнений, що серед учених і цієї галузі фізики є безліч людей, які справді прийшли в науку не заради слави, влади й грошей, а заради однієї мети – пізнання Істини. Коли їм стануть доступні знання «СПОКОНВІЧНОЇ ФІЗИКИ АЛЛАТРА», вони самі наведуть лад і зроблять справді епохальні наукові відкриття, які принесуть реальну користь суспільству. З виходом у світ цієї унікальної доповіді сьогодні відкрито нову сторінку світової науки. Тепер уже постає питання не в знаннях як таких, а в тому, чи готові самі люди до творчого використання цих Знань. У силах кожної людини зробити все можливе, щоб усі ми подолали навʼязаний нам споживацький формат мислення й дійшли розуміння необхідності створення основ побудови духовно-творчого суспільства майбутнього в прийдешню епоху глобальних катаклізмів на планеті Земля.
Валерій Вершигора
Ключові слова: кварки, теорія кварків, елементарні частинки, бозон Гіґґса, СПОКОНВІЧНА ФІЗИКА АЛЛАТРА, Великий адронний колайдер, наука майбутнього, фантомна частинка По, септонне поле, аллат, пізнання істини.
Література:
[1] – Коккеде Я., Теорія кварків, М., Видавництво «Мир», 340 с., 1969, http://nuclphys.sinp.msu.ru/books/b/Kokkedee.htm;
[2] – Arthur W. Wiggins, Charles M. Wynn, The Five Biggest Unsolved Problems in Science, John Wiley & Sons, Inc., 2003 // Віггінс А., Він Ч. «Пʼять невирішених проблем науки» в пер. російською;
[3] – Observation of an Excess of Events in the Search for the Standard Model Higgs boson with the ATLAS detector at the LHC, 09 Jul 2012, CERN LHC, ATLAS, http://cds.cern.ch/record/1460439;
[4] – Observation of a new boson with a mass near 125 GeV, 9 Jul 2012, CERN LHC, CMS, http://cds.cern.ch/record/1460438?ln=en;
[5] – Доповідь «СПОКОНВІЧНА ФІЗИКА АЛЛАТРА» міжнародної групи вчених Міжнародного громадського руху «АЛЛАТРА» за ред. Анастасії Нових, 2015 р. http://allatra-science.org/publication/iskonnaja-fizika-allatra;
[6] – Нових А. «АллатРа», К.: АллатРа, 2013 р. http://schambala.com.ua/book/allatra
Джерело: https://allatra-science.org/publication/kvarki-ili-iz-chego-sostojat-elementarnye-chasticy
