Здатність до регенерації – ключ до розгадки походження тіла людини. Планета Фаетон

Протягом останніх десятиліть вивчення впливу гравітаційних умов на функціонування живих систем є одним із перспективних напрямів науки. Вченим вдалося виявити тісний взаємозвʼязок між гравітацією та життєзабезпеченням людського тіла. Ці питання стали актуальними з відкриттям космічної ери та проблемами перебування людини на навколоземній орбіті, що виникли у звʼязку з цим. З цього моменту почала свій розвиток гравітаційна біологія. Учені досі дивуються, яким незбагненним чином гравітацію враховано у всіх функціональних системах організму, на всіх рівнях, від клітин до скелета [1]. Хто так досконально, з неймовірною точністю продумав будову живих організмів в умовах гравітації? Попереду людство ще чекає безліч епохальних відкриттів, і на передовому фронті сучасної науки сьогодні в галузі гравітаційної біології та фізіології (як і в інших наукових галузях) стоять вчені міжнародної спільноти АЛЛАТРА НАУКА.

«Зараз уже є розуміння серед учених, наскільки сильно залежить функціонування живого організму від величини гравітаційних сил, як організм оперативно реагує на зниження сили тяжіння, зменшуючи обсяг тієї ж таки горезвісної позаклітинної рідини. Та тут справа навіть не в цьому. Адже ваші знання й результати досліджень — це фактичний доказ того, що планета Земля з її гравітаційними умовами не є рідним домом для людства! Ми ж усі тут — прибульці, можна сказати!.. Ваші відомості дають базу для теоретичних розрахунків гравітаційних умов, за яких у людини відбувається саморегенерація в організмі й, відповідно, терміни життя збільшуються в десятки разів порівняно з наявними… Це який буде прорив у світорозумінні людей!» (з книги «АллатРа», стор. 766) [2].

Ці рядки, а також доповідь, виконана групою вчених АЛЛАТРА НАУКА, під назвою «СПОКОНВІЧНА ФІЗИКА АЛЛАТРА» [3], підштовхнули до пошуку відповіді на питання про походження людської істоти. Людина має подвійну природу – з одного боку, вона перебуває в матеріальній конструкції (що становить її власне Тваринне начало), з другого ж, вона має безсмертну Душу (Духовне начало). Питання про духовну складову людини, про її важливість у житті людини дуже докладно описано в книзі «АллатРа» [2]. А ось на питання про походження матеріальної конструкції, яка для спостерігача з третього виміру має вигляд звичного для нас тіла, ми й спробуємо знайти відповідь у цій статті. Адже якщо планета Земля не є рідним домом для нашого матеріального тіла, то звідки воно походить як біологічний вид, де сформоване, для яких умов існування? Використовуючи підказки, знайти відповідь виявилося не так уже й складно. І ключовим моментом, що вказує шлях до пошуку відповіді на це питання, є регенерація тканин людського тіла, а точніше умови, за яких відбувається саморегенерація.

На планеті Земля є безліч видів тварин, здатних до саморегенерації. Цей процес найчастіше можна спостерігати у безхребетних. Наприклад, у дощового червʼяка, коли з його двох половинок утворюється два цілих червʼяки, або в морської зірки, коли на місці її відірваного променя виростає новий, або в раків і крабів, у яких ростуть нові клешні на місці втрачених тощо… Водночас хребетні види тварин не мають такої вираженої здатності до регенерації. Чому? Цим питанням займалися багато видатних діячів науки [4-7]. Наприклад, професор, доктор біологічних наук Л. Д. Ліознер пише: «Будь-якій тканині організму без винятку властива здатність до репаративної регенерації в тій чи іншій формі. І якщо розглядати процес у його недалеко зайшлих стадіях, то при оптимізації умов, на певному для кожної тканини рівні можлива й повна репаративна регенерація — реституція».

Ось він ключ – за певних (оптимальних) умов можлива репаративна регенерація! Як невеликий висновок можна сказати таке: безхребетні види тварин не потребують зміни земних умов для регенерації, тоді як інші види тварин, у тому числі й людське тіло, потребують певної оптимізації умов.

Але чому спостерігається така тенденція і про які саме умови йдеться? Наведений вище уривок із книги «АллатРа» дає підказку в пошуку відповіді на це питання – оптимізація гравітаційних умов веде до регенерації тканин людського тіла! Подальші дослідження привели до ще більш приголомшливих відкриттів.

В одній зі своїх чудових книг «Остеохондроз для професійного пацієнта» академік, професор І. М. Данилов, автор методу вертеброревітології, пише: «До речі, про фізико-математичні розрахунки, які вдалося провести вашому покірному слузі в процесі дослідження питання про активізацію репаративної відповіді в дегенеруючих міжхребцевих дисках. Теоретичні розрахунки показали, що для самостійного відновлення (активної репаративної відповіді) дегенеруючого міжхребцевого диска необхідно знизити (в ідеалі на 37%) постійне навантаження з цього диска на тривалий час за збереження оптимальних умов (наприклад, того ж осмосу). Однак цей суто теоретичний розрахунок ідеального варіанта для активації природної репарації міжхребцевого диска на практиці був дещо неприйнятний, точніше практично неможливий в умовах гравітаційного поля нашої планети — Землі. Тому довелося створювати інший, образно кажучи, «штучний» спосіб відтворення оптимальних умов для репарації враженого дегенеративно-дистрофічним процесом міжхребцевого диска, який і став основою методу вертеброревітології. Практичні результати показали, що репарація дегенеруючого диска при лікуванні методом вертеброревітології відбувається від 9 до 18 місяців.

Тож на розробку методу вертеброревітології було витрачено не один рік. І тим не менш мені вдалося досягти розвʼязання поставлених завдань. Тепер, коли теорія повністю підтверджена практичними результатами лікування, я можу з упевненістю заявити, що змінюючи (відновлюючи) біомеханічні порушення та оптимізуючи (створюючи) необхідні умови, можна досягти репаративної регенерації дегенеруючого міжхребцевого диска!» [8, 9].

У цьому уривку з книги привертає увагу цифра в 37%. Можна зробити висновок, що одним зі способів запуску процесу саморегенерації пошкодженого міжхребцевого диска є зниження сили гравітаційного впливу на 37%! А ось якби ми постійно жили саме в таких гравітаційних умовах, то процес регенерації органів і систем людського тіла був би абсолютно природним і, наприклад, такого поширеного захворювання, як остеохондроз, і повʼязаних із ним ускладнень – гриж міжхребцевого диска, протрузій міжхребцевого диска взагалі б не існувало для людства!

Той, хто створював людське тіло, продумав усе до дрібниць, і врахування гравітаційних умов у цьому завданні відігравало ключову роль. Але чому наше тіло не пристосоване до умов земної гравітації. Можливо, воно створювалося для інших умов, скажімо, іншої планети? Але якої саме?

І відповідь на це питання знаходиться зовсім поруч. Розрахунок показав, що величина гравітаційного поля, на 37% менша за земну, була характерна для зниклої пʼятої планети Сонячної системи – Фаетона, орбіта якого колись розташовувалася між орбітами Марса та Юпітера. Зараз у цьому місці перебуває «пояс астероїдів». У книзі Анастасії Нових «Сенсей-IV» (див. стор. 439-442) [10] про Фаетон подано точну інформацію. Саме такі гравітаційні умови були властиві цій планеті, і на ній також існувало людиноподібне життя. Недарма кажуть, що в цьому світі ми перебуваємо, вважайте, в гостях, тому кожній людині, ким би вона не була, дуже важливо памʼятати головний сенс свого існування в цих штучно створених умовах – духовне самовдосконалення та служіння силам добра.

Валерій Вершигора

Ключові слова: регенерація, саморегенерація, планета Фаетон, гравітація, сила гравітації, остеохондроз, грижа міжхребцевого диска, протрузія, АЛЛАТРА НАУКА, вертеброревітологія, СПОКОНВІЧНА ФІЗИКА АЛЛАТРА.

Література:

[1] – Лозовська О., Життя з гравітацією і без неї, «Наука і життя» №9, 2004, http://www.nkj.ru/archive/articles/1808/

[2] – Нових А. «АллатРа», К.: АллатРа, 2013 р. http://schambala.com.ua/book/allatra;

[3] – Доповідь «СПОКОНВІЧНА ФІЗИКА АЛЛАТРА» міжнародної групи вчених Міжнародного громадського руху «АЛЛАТРА» за ред. Анастасії Нових, 2015, http://allatra-science.org/publication/iskonnaja-fizika-allatra;

[4] – Ліознер Л. Д. Регенерація органів у ссавців. М., 1960. -392 с.

[5] – Ліознер Л. Д. Основні проблеми вчення про регенерацію. М.: Наука, 1975.- 103 с.

[6] – Ліознер Л. Д. Регенерація і розвиток. М.: Наука, 1982. - 167 с.

[7] – Воронцова М. А. Фізіологічна регенерація / М. А. Воронцова, Л. Д. Ліознер. М, 1955. - 408 с.

[8] – Данилов І. М. Остеохондроз для професійного пацієнта, К.: 2010. – 416 с.: іл. http://vertebrolog.com/books

[9] – Данилов І. М. Репаративна регенерація міжхребцевих дисків, http://vertebrolog.com/articles/9-articles/34-reparativnaya-regeneracia-mezhpozvonkovyh-diskov

[10] - Нових А., «Сенсей-IV», К.: ЛОТОС, 2013 р., 632 с. http://schambala.com.ua/book/sensei4-anastasia-novykh

Джерело: https://allatra-science.org/publication/sposobnost-k-regeneracii