Спіралеподібні треки елементарних частинок і золотий перетин
Спіралі в сакральних знаннях про людину – це, як правило, умовні позначення або напрямів руху енергій у процесі самої духовної практики, або сил Аллата, якщо це повʼязано з інформацією про походження світу. Спіраль, закручена за годинниковою стрілкою, означала позитивні, творчі духовні сили, а проти годинникової стрілки – негативні, руйнівні сили Тваринного розуму, що протидіють силам Аллата. У позначеннях духовних практик символи спіралей використовувалися в значенні енергій або їх зʼєднання. Також спіраллю в три з половиною оберти позначали енергію, яку на Сході, як я вже згадував, досі називають «сплячою змією Кундаліні», що символізує прихований енергетичний потенціал людини [1].
– З книги «АллатРа»
У цій статті розглядаються результати роботи трекових детекторів – треки заряджених елементарних частинок. Проведено аналіз спіралеподібних треків елементарних частинок. У результаті було виявлено закономірність між співвідношеннями довжин характерних відрізків (відстаней між початками та кінцями треків) і довжин спіралеподібних треків зі значеннями геометричного ряду золотої пропорції.
Після прочитання Доповіді «СПОКОНВІЧНА ФІЗИКА АЛЛАТРА» колектив однодумців вирішив детальніше дослідити інформацію, викладену в цій Доповіді. А саме, у ній наведено унікальну інформацію про будову елементарних частинок, таких як фотон, нейтрино, електрон, протон і нейтрон. Також детально описано процеси прояву, взаємодії, анігіляції та розпаду елементарних частинок. Більше того, наведено асоціативні приклади, завдяки яким можна легко зрозуміти суть фундаментальних фізичних процесів, що відбуваються. Показано причини того, чому сучасна наука зайшла в глухий кут щодо найважливіших питань фізики мікро- та макросвіту (стор. 27):
«Нині фізики лише ускладнюють умови зовнішнього спостереження, але не мають поки що можливості спостерігати найтонші процеси й зрозуміти закономірності, що відбуваються всередині системи мікросвіту» [2].
Перше, з чого слід розпочати – це з дослідження питання реєстрації елементарних частинок як обʼєктів мікросвіту для безпосереднього вивчення. На сьогодні існує безліч методів реєстрації треків заряджених елементарних частинок [3]. Трекові детектори дають змогу візуально спостерігати й фотографувати треки заряджених елементарних частинок. До трекових детекторів заряджених елементарних частинок відносять конденсаційні камери (наприклад, камера Вільсона та дифузійна камера), бульбашкову камеру, стримерну й іскрову камери; ядерні фотоемульсії та твердотільні плівкові детектори і різні їхні модифікації.
Адже фотографічні дані про треки заряджених елементарних частинок, наприклад, отримані в камері Вільсона чи бульбашковій камері, значно інформативніші за ті дані, які отримані за допомогою дискретних детекторів (лічильників). Тому що за довжиною треку визначають енергію зарядженої елементарної частинки, а за кількістю крапельок на одиницю довжини треку обчислюють її швидкість. Чим довший трек елементарної частинки, тим більша її енергія. А чим більше сконденсованих крапельок води чи спирту утворюється на одиницю довжини треку, тим менша швидкість зареєстрованої зарядженої елементарної частинки. Елементарні частинки з великим зарядом формують трек більшої товщини.
Радянські вчені П. Л. Капиця і Д. В. Скобельцин запропонували поміщати камеру Вільсона в однорідне магнітне поле, яке діє на заряджену елементарну частинку, що рухається, з певною силою. Ця сила викривляє траєкторію руху елементарної частинки, не змінюючи модуля її швидкості. Таким чином, трек має тим більшу кривину, чим більший заряд частинки і чим менша її маса. За кривиною треку можна визначити відношення заряду елементарної частинки до її маси. Наприклад, за зарядом елементарної частинки й кривиною її треку можна знайти масу зарядженої елементарної частинки. Також цей метод дає змогу визначити імпульс і знак заряду елементарної частинки.
Важливо зазначити, що сучасні методи реєстрації мають виключно непрямий характер. Тобто вчені реєструють не самі елементарні частинки, а результати їхніх численних взаємодій з елементами детекторів, наприклад, парою, рідиною, фотопластиною, емульсією, газом, магнітним полем тощо.
Кілька слів про золотий перетин. Як відомо, в основі багатьох природних фундаментальних процесів лежить принцип золотого перетину або золотої пропорції. У загальному розумінні золотий перетин – це ділення якоїсь величини у відношенні ~ 62 % і ~ 38 %. Золотий перетин також повʼязаний із числовим рядом Фібоначчі та ірраціональним числом Фі [4].
Якщо ірраціональне число Фі (1,618…) послідовно ділити згідно із золотою пропорцією, то вийде спадна геометрична прогресія:

Таким чином послідовно знаходяться члени цієї спадної геометричної прогресії. Ці значення нам знадобляться для подальших досліджень спіралеподібних треків заряджених елементарних частинок.
Необхідно зазначити, що окрім наведених значень цього геометричного ряду, для аналізу використовуються також додаткові значення, отримані шляхом додавання одиниці:

Таким чином, додаткові значення, отримані шляхом додавання одиниці, можуть характеризувати відсоткове співвідношення між досліджуваними фізичними параметрами. В одному випадку (0,618) ми бачимо, у скільки разів один параметр менший або більший за інший. В іншому випадку (1,382) ми бачимо, на скільки відсотків один параметр більший за інший. Наочніше ця інформація буде наведена на фотографіях спіралеподібних треків елементарних частинок.


Значення в круглих дужках на малюнках вказують на різницю між отриманими експериментальними значеннями та найближчими до них характерними коефіцієнтами, повʼязаними із золотою пропорцією.


Розглянемо рис. 3 докладніше. Ми бачимо, що співвідношення геометричних параметрів спіралеподібних треків (довжин спіралей і відстаней між початковою та кінцевою точкою траєкторії) значно відрізняються від значень геометричного ряду золотої пропорції – порядку 11%. Відмінність отриманих співвідношень параметрів спіралей від значень ряду геометричної прогресії, можливо, зумовлена роздільною здатністю фотоматеріалу та точністю визначення кінцевої точки спіралеподібної траєкторії.
Але можна припустити, що, можливо, є додаткові пропорційні коефіцієнти, які повʼязані із золотим перетином і характеризують співвідношення між фізичними параметрами, наприклад (3.4):

При такому підході різниця між аналітичними та експериментальними значеннями скоротиться в ~3 рази. Принцип обчислення різниці між аналітичним виразом і експериментальним, вираженої у %, наводиться у формулах (4, 5):

Але подібні припущення необхідно докладніше дослідити. Продовжимо розгляд спіралеподібних треків елементарних частинок.

На рис. 4 ми знову спостерігаємо аналогічну ситуацію, як і на рис. 3, коли експериментальні значення відрізняються від аналітичних значень ряду золотої пропорції. У цьому випадку ми знову можемо припустити, що:


При такому підході різниця між аналітичними та експериментальними значеннями дещо зменшиться (7.1, 7.2):


Якщо виконати порівняння величини 0,530 з величиною 0,528, то відсоткове відхилення буде мінімальним – порядку 0,38% (8):





Таким чином за фотографіями обчислювалася відстань від точки прояву обох елементарних частинок до кінцевих точок спіралеподібних треків; аналізувалася довжина обох спіральних треків і в деяких випадках їхні максимальні діаметри. Кожен читач може скористатися безкоштовною програмою для роботи з графічними матеріалами: JMicrovisionwww.jmicrovision.com.
Якщо врахувати той факт, що довжина спіралеподібного треку повʼязана з енергією елементарної частинки, то можна припустити, що й енергії двох елементарних частинок, які проявилися в процесі розпаду, також співвідносяться за золотим перетином. А це може значною мірою, при подальшому дослідженні, точніше пояснити механізм перерозподілу енергії в процесі розпаду елементарних частинок.
Очевидно, що співвідношення діаметрів витків, довжин та інших характерних параметрів спіралеподібних треків дуже близьке до значень золотого перетину, а також до значень геометричного ряду золотої пропорції, який ми згадували раніше.
Оскільки в цій статті ми розглядали спіралеподібні треки елементарних частинок – і злегка торкнулися теми розподілу енергії в процесі розпаду, то варто згадати інформацію з книги АллатРа (стор. 395-397) [1]:

Ось як дивовижно переплетені Споконвічні Знання давнини та сучасні ядерні дослідження щодо реєстрації треків елементарних частинок.
Дуже чудово, що на сьогодні існує так багато різних методів реєстрації треків елементарних частинок і що зібрано велику кількість дослідницького матеріалу, використовуючи який можна прийти до несподіваних висновків, що підтверджують теорію-гіпотезу про єдине септонне поле (септонне поле ‒ це загальне універсальне поле, завдяки якому відбуваються всі фундаментальні взаємодії в матеріальному світі), наведену в Доповіді «СПОКОНВІЧНА ФІЗИКА АЛЛАТРА» [2].
Література:
[1] – Нових А. «АллатРа», ISBN 978-966-2690-07-1, 2013, http://books.allatra.org/ru/kniga-allatra С. 395 – 397;
[2] – Доповідь «СПОКОНВІЧНА ФІЗИКА АЛЛАТРА» міжнародної групи вчених Міжнародного громадського руху «АЛЛАТРА» за ред. Анастасії Нових, 2015 р., http://allatra-science.org/publication/iskonnaja-fizika-allatra;
[3] – Ядерна фізика в Інтернеті. Трекові та координатні детектори, http://nuclphys.sinp.msu.ru/experiment/detectors/;
[4] – Цвєтков В. Д. Серце, золотий перетин і симетрія. Пущино: ПНЦ РАН, 1997. 170 с.
[5] – CERN Document Server. 1978, DEC. CERN Accelerating science: https://cds.cern.ch/record/39469?ln=ru
Джерело: https://allatra-science.org/publication/spiralevidnye-treki-jelementarnyh-chastic-i-zolotoe-sechenie