Створення штучної гравітації можливе вже сьогодні

Тривалі космічні польоти, освоєння інших планет — те, про що раніше писали фантасти Айзек Азімов, Станіслав Лем, Олександр Бєляєв та ін., стане цілком можливою реальністю завдяки знанням СПОКОНВІЧНОЇ ФІЗИКИ АЛЛАТРА. Адже при відтворенні земного рівня гравітації ми зможемо уникнути негативних наслідків мікрогравітації (невагомості) для людини (атрофія мʼязів, сенсорні, рухові та вегетативні розлади). Тобто практично будь-яка охоча людина зможе побувати в космосі незалежно від фізичних особливостей тіла. При цьому перебування на борту космічного корабля стане комфортнішим. Люди зможуть використовувати вже наявні, звичні для них прилади, засоби (наприклад, душ, туалет).

На Землі рівень гравітації визначається прискоренням вільного падіння і в середньому дорівнює 9,81 м/с2 («перевантаження» 1 g), у той час як у космосі, в умовах невагомості, приблизно 10-6 g. К. Е. Ціолковський наводив аналогії між відчуттям маси тіла при зануренні у воду або лежачи в ліжку зі станом невагомості в космосі.

«Земля – це колиска розуму, але не можна вічно жити в колисці».
«Світ має бути ще простішим». 
Костянтин Ціолковський

Цікаво, що для гравітаційної біології вміння створювати різні гравітаційні умови буде справжнім проривом. Стане можливим вивчити: як змінюються структура, функції на мікро-, макрорівнях, закономірності при гравітаційних впливах різної величини та спрямованості. Ці відкриття, у свою чергу, допоможуть розвинути досить новий нині напрям — гравітаційну терапію. Розглядається можливість та ефективність застосування для лікування зміни сили тяжіння (підвищеної порівняно із земною). Підвищення сили тяжіння ми відчуваємо так, ніби тіло трохи обважніло. Сьогодні ведуться дослідження застосування гравітаційної терапії при гіпертонічній хворобі, а також для відновлення кісткових тканин при переломах.

Створення штучної сили тяжіння (штучної гравітації) здебільшого ґрунтується на принципі еквівалентності сил інерції та гравітації. Принцип еквівалентності говорить про те, що ми відчуваємо приблизно однаково прискорення руху, не розрізняючи причину, яка його викликала: гравітація чи сили інерції. У першому варіанті прискорення відбувається за рахунок дії гравітаційного поля, у другому — завдяки прискоренню руху неінерціальної системи відліку (система, що рухається з прискоренням), у якій перебуває людина. Наприклад, подібну дію сил інерції відчуває людина в ліфті (неінерціальна система відліку) при різкому підйомі вгору (з прискоренням, зʼявляється на кілька секунд відчуття, ніби тіло обважніло) або гальмуванні (відчуття, що підлога йде з-під ніг). З погляду фізики: при підйомі ліфта вгору до прискорення вільного падіння в неінерціальній системі додається прискорення руху кабіни. Коли відновлюється рівномірний рух — зникає «прибавка» у вазі, тобто повертається звичне відчуття маси тіла.

Сьогодні, як і майже 50 років тому, для створення штучної сили тяжіння застосовуються центрифуги (використовується відцентрове прискорення при обертанні космічних систем). Простіше кажучи, під час обертання космічної станції навколо своєї осі виникатиме відцентрове прискорення, яке «виштовхуватиме» людину від центра обертання вбік, і в результаті космонавт чи інші обʼєкти зможуть перебувати на «підлозі». Для кращого розуміння цього процесу та труднощів, з якими стикаються вчені, давайте подивимося на формулу, за якою визначається відцентрова сила при обертанні центрифуги:

F=m*v2*r, де m ‒ маса, v ‒ лінійна швидкість, r ‒ відстань від центра обертання.

Лінійна швидкість дорівнює: v=2π*rT , де Т – кількість обертів за секунду, π ≈3,14…

Тобто чим швидше обертатиметься космічний корабель і чим далі від центра перебуватиме космонавт, тим сильнішою буде створена штучна сила тяжіння.

Уважно подивившись на малюнок, можемо помітити, що при невеликому радіусі сила тяжіння для голови та для ніг людини значно відрізнятиметься, що, у свою чергу, ускладнить пересування.

При русі космонавта в напрямку обертання виникає сила Коріоліса. При цьому велика ймовірність того, що людину постійно заколисуватиме. Обійти це можливо за частоти обертання корабля 2 оберти на хвилину, при цьому утворюється штучна сила тяжіння 1g (як на Землі). Але при цьому радіус становитиме 224 метри (приблизно ¼ кілометра, ця відстань подібна до висоти 95-поверхової будівлі або завдовжки як дві великі секвої). Тобто теоретично побудувати орбітальну станцію чи космічний корабель таких розмірів можна. Але практично це потребує значних витрат ресурсів, сил і часу, які в умовах глобальних катаклізмів, що наближаються (див. доповідь  «Про проблеми та наслідки глобальної зміни клімату на Землі. Ефективні шляхи вирішення цих проблем» ) людству краще спрямувати на реальну допомогу тим, хто потребує.

Унаслідок неможливості відтворити необхідне значення рівня гравітації для людини на орбітальній станції чи космічному кораблі вчені вирішили вивчити можливість «зниження поставленої планки», тобто створення сили тяжіння меншої за земну. Що говорить про те, що за півстоліття досліджень не вдалося отримати задовільних результатів. Це не дивно, адже в експериментах прагнуть створити умови, за яких сила інерції чи інші чинники справляли б вплив, аналогічний дії гравітації на Землі. Тобто виходить, що штучна гравітація, по суті, гравітацією не є.

На сьогодні в науці існують лише теорії про те, що таке гравітація, більшість з яких ґрунтується на теорії відносності. При цьому жодна з них не є повною (не пояснює перебіг, результати будь-яких експериментів у будь-яких умовах, та й до всього подеколи не узгоджується з іншими фізичними теоріями, підтвердженими експериментально). Немає чіткого знання та розуміння: що ж таке гравітація, як гравітація повʼязана з простором і часом, з яких частинок складається і які їхні властивості. Відповіді на ці та багато інших питань можна знайти, зіставивши інформацію, викладену в книзі «Езоосмос» А. Нових і в доповіді СПОКОНВІЧНА ФІЗИКА АЛЛАТРА. СПОКОНВІЧНА ФІЗИКА АЛЛАТРА пропонує зовсім новий підхід, що ґрунтується на базових знаннях первинних основ фізики фундаментальних частинок, закономірностей їхньої взаємодії. Тобто на основі глибокого розуміння суті процесу гравітації та, як наслідок, можливості точного розрахунку для відтворення будь-яких значень гравітаційних умов як у космосі, так і на Землі (гравітаційна терапія), прогнозування результатів мислимих і немислимих експериментів, поставлених як людиною, так і природою.

СПОКОНВІЧНА ФІЗИКА АЛЛАТРА – це набагато більше, ніж просто фізика. Вона робить можливим вирішення завдань будь-якої складності. Але головне – завдяки знанню процесів, що відбуваються на рівні частинок, і реальних дій кожна людина може усвідомити сенс свого життя, розібратися, як працює система, і отримати практичний досвід дотику до духовного світу. Усвідомити глобальність і первинність Духовного, вийти з рамкових/шаблонних обмежень свідомості, за межі системи, здобути Справжню Свободу.

«Як кажуть, коли маєш у руках універсальні ключі (знання про основи елементарних частинок), то можеш відчинити будь-які двері (мікро- і макросвіту)».

«У таких умовах можливий якісно новий перехід цивілізації в русло духовного саморозвитку, масштабного наукового пізнання світу та себе».

«Усе, що пригнічує людину в цьому світі, починаючи від навʼязливих думок, агресивних емоцій і закінчуючи шаблонними бажаннями егоїста-споживача ‒ це результат вибору людини на користь септонного поля ‒ матеріальної розумної системи, яка шаблонно експлуатує людство. Але якщо людина слідує вибору свого духовного начала, то вона набуває безсмертя. І в цьому немає релігії, а є знання фізики, її споконвічних основ».

Олена Федорова

Джерело: https://allatra-science.org/publication/sozdanie-iskusstvennoj-gravitacii