Генератор Бедіні. Принципи роботи. Частина 1

Доповідь «СПОКОНВІЧНА ФІЗИКА АЛЛАТРА» відкриває безмежні можливості людства для використання вільної енергії на благо людства. Прочитавши цю доповідь і книгу «АллатРа», а також ознайомившись із працями вчених, нескладно створити механізм, який працював би в замкненому циклі, без підживлення ззовні традиційними джерелами енергії.

Пропонуємо до ознайомлення серію статей про вчених та історію їхніх винаходів, які могли б змінити світ, і починаємо цю серію з генератора Джона Бедіні.

Варто зауважити, що у світі поширена назва цього винаходу як «Генератор вільної енергії Бедіні». Однак у термінах СПОКОНВІЧНОЇ ФІЗИКИ АЛЛАТРА вільна енергія – це енергія, яка отримується при дії на септонне поле певною силою. Для її отримання не потрібні додаткові джерела енергії. Тому в цій статті мова йде не про вільну енергію як таку, а про певні закони електрики.

Схему першої, успішної «Самообертової» машини Джона Бедіні було представлено в його буклеті 1984 року під назвою “Генератор вільної енергії Бедіні”. Це була комбінація електромотора, маховика, обертового перемикача, акумулятора та спеціально розробленого електрогенератора, який він назвав «Енерджайзером»:

Розробка Бедіні 1984 р.. 

«Енерджайзер» — це своєрідний генератор, який не втрачає швидкості обертання, як звичайний генератор під навантаженням. Обертовий перемикач дає змогу акумулятору заряджатися лише в короткий проміжок часу й віддавати енергію для обертання мотора в решту часу. (Можна відмовитися від мотора й значно спростити систему.) Спочатку енерджайзер являв собою колесо з певною кількістю постійних магнітів, яке крутилося перед кількома котушками з дротом. Коли магніти проходять навпроти котушок, електричні імпульси, що утворюються в котушках, заряджають акумулятор. Але Джон здогадався також, що колесо можна змусити обертатися, якщо ці електричні імпульси спрямувати назад у котушки у потрібний момент. Потрібно було просто розробити відповідний метод перемикання.

У 2001 році сталася одна дуже цікава подія. Батько 10-річної школярки, який працював у майстерні по сусідству, попросив Джона допомогти його доньці у створенні шкільного проєкту з фізики. Ідея ознайомити підростаюче покоління з його роботами здалася Джону цікавою, і він почав пояснювати дівчинці на імʼя Шоні Бегмен (Shawnee Baughman), як сконструювати невеликий енерджайзер на основі його винаходу. Енерджайзер, який Шоні представила на шкільній виставці, працював на маленькій 9-вольтовій батарейці понад тиждень, даючи енергію для одного світлодіода й обертаючи ротор з великою швидкістю. Шоні навіть зробила кілька плакатиків з поясненням, як це працює. Шкільний учитель фізики Шоні був вражений енерджайзером, він ніяк не міг зрозуміти, чому батарейка не розряджається, адже за логікою її заряду мало б вистачити лише на кілька годин безперервної роботи? Але людям цей пристрій сподобався, і зараз генератор Бедіні, мабуть, один із найпопулярніших приладів у світі.

Нова система складалася з енерджайзера, акумулятора та спеціальної схеми перемикання. Така конструкція дала змогу позбутися половини непотрібних компонентів, включаючи електромотор, обертовий перемикач і маховик. Новий енерджайзер складався з колеса з кількома постійними магнітами та з однією або двома котушками, закріпленими поруч із ним. Саме цю конструкцію Шоні й представила у своїй школі. Джон назвав її «Мотор з Північним Полюсом». Різниця між його першою схемою, наведеною вище, і проєктом Шоні полягала в тому, що в Шоні колесо містило 4 магніти й була ще одна котушка, встановлена зверху, для світлодіода. 9-вольтова батарейка і чотири електронні компоненти: транзистор MPS8099, діод 1N914, резистор 680 Ом.

Зважаючи на все вищесказане, давайте розпочнемо детальне вивчення роботи цього пристрою.

Головна котушка містить кілька залізних стрижнів у центрі своєї конструкції, які потрібні для початку процесу. Коли один із магнітів на колесі наближається до Головної котушки, він притягується до заліза й рухається в напрямку, показаному ЧЕРВОНОЮ СТРІЛКОЮ. 

Коли магніт підходить до котушки все ближче й ближче, залізні стрижні в її осерді починають намагнічуватися. Це викликає появу невеликого струму у витках Пускової Обмотки, який протікає в колі, позначеному ЗЕЛЕНИМИ СТРІЛКАМИ. У котушці, намотаній «за годинниковою стрілкою», струм тече не в тому напрямку, в якому він міг би відкрити транзистор. Тож транзистор залишається закритим. Це означає, що коли магніт лише наближається до котушки, основна обмотка й транзистор залишаються в спокої й енергія батарейки не витрачається.

Проте механічна енергія виникає в невеликій кількості й запасається в інерції колеса.

Коли магніт опиняється прямо навпроти залізного осердя, кілька явищ відбуваються одночасно. Насамперед залізо намагнічується до свого максимуму. Коли магніт тільки наближався до осердя, магнетизм осердя зростав поступово. Ця зміна магнітного потоку й викликала появу невеликого струму в колі Пускової Обмотки. Тепер же, коли зміна магнітного поля зупинилася, зійшов нанівець і струм у Пусковому колі. На цьому етапі, коли магніт на колесі намагнітив залізне осердя котушки, то він і «притягнувся» до нього, оскільки тепер магнетизм осердя має південний полюс, спрямований до колеса, а його північний полюс спрямований униз.

Тепер-то все й починається. Магніт «притягнувся» до осердя, але колесо має в запасі певний «момент» обертання. Тож магніт проскакує «точку притягання» з осердям. Щойно він це робить, магнітне поле в осерді починає зменшуватися. Ця зміна магнітного потоку в осерді наводить струм у колі Пускової обмотки, який тече тепер уже в напрямку, протилежному тому, що ми бачили раніше, і позначений на малюнку ЧЕРВОНИМИ СТРІЛКАМИ. Ця подія тепер відкриває транзистор, що призводить до появи струму, який тече від батарейки через Основну Обмотку й показаний ЗЕЛЕНИМИ СТРІЛКАМИ.

Струм від батарейки тепер змушує осердя перемагнітитися в зворотну полярність. Тож тепер Північний Полюс осердя спрямований до колеса, і він відштовхує Північний Полюс магніту. Це викликає збільшення обертального моменту колеса й змушує колесо крутитися швидше. Цей процес триває доти, доки осердя не намагнітиться настільки, наскільки йому дозволяють усі девʼять вольт від батарейки. Тоді зміна магнітного потоку припиняється, тож струм у колі Пускової Обмотки також припиняється. Це негайно закриває транзистор, що, у свою чергу, припиняє підтримувати магнітне поле в головній котушці. Йому нічого не залишається, як почати зменшуватися, що наводить струм у Пусковій обмотці, як показано нижче ЗЕЛЕНИМИ СТРІЛКАМИ. 

Тим часом інший магніт наближається до Генераторної Котушки й також притягується невеликою кількістю заліза в її осерді. Коли магніт проскакує котушку, струм, що наводиться в ній, змушує світлодіод спалахнути. Коли ротор розкручується швидше, ці спалахи відбуваються частіше й частіше, і здається, що світлодіод горить постійно.

На цьому етапі весь цикл має початися спочатку, але це ще не кінець опису роботи машини. Навіть найдосвідченіші інженери-електрики були б упевнені, що всі пояснення вже дано. Якби це було так, то машина працювала б на 9-вольтовій батарейці приблизно 6 годин.

Машина продовжувала працювати, тому що батарейка підзаряджалася в результаті процесу, який ще не був описаний. Усе, про що було розказано, відбувається насправді й може бути виміряне на звичайному лабораторному обладнанні. Але є ще дещо, що відбувається в цьому пристрої, що не так легко пояснити. Ось воно: 

Коли транзистор закривається, і навіть ще до того, як струм почне протікати в Пусковій обмотці, розсіюючи енергію магнітного поля, що зменшується, високовольтний сплеск, що складається з поздовжньої хвилі чистої напруги, пробігає від Основної Обмотки по дроту назад, до позитивної клеми батарейки. Це явище відбувається протягом кількох мікросекунд, але справляє серйозний вплив на батарейку.

Це тимчасово обертає назад потік важких іонів у батарейці, що явно сповільнює середній «час розряду» батарейки на 95%! Це дозволяє нашій «іграшці» працювати набагато довше, ніж у традиційному варіанті.

Цей феномен уперше був описаний Ніколою Тесла в 1890-х роках і називається «Променистою енергією». Це явище демонструє такий аспект електротехніки, який далеко не всі розуміють.

У проєкті Шоні ротор являв собою коліщатко лише 2,5 дюйма (63 мм) у діаметрі, яке крутилося від 9-вольтової батарейки для радіоприймача. Головна Котушка мала 1 дюйм (25,5 мм) у діаметрі та 1,5 дюйма (38 мм) заввишки. Коли транзистор закривався, сплеск напруги відводився в батарейку, і модель могла працювати довше.

Ця модель працювала досить добре для своїх розмірів і тих компонентів, які були використані. Але якщо Ви зробите Головну котушку більшою, то набагато важче буде керувати тим стрибком напруги. Замість того, щоб просто заряджати батарейку, він намагатиметься спалити транзистор. Якщо Ви хочете зробити модель більшою, слід внести в неї зміни, але про ці зміни, а також про інші дослідження в галузі електрики ми розповімо в наступних публікаціях на сайті «АЛЛАТРА НАУКА».

Продовження: Генератор Бедіні. Вдосконалення. Частина 2

Ігор Н.

Джерело: https://allatra-science.org/publication/generator-bedini