Що таке електричний струм? Природа електрики

Що ми насправді знаємо на сьогодні про електрику? Згідно із сучасними поглядами багато чого, але якщо детальніше заглибитися в суть цього питання, то виявиться, що людство широко використовує електрику, не розуміючи істинної природи цього важливого фізичного явища.

Метою цієї статті не є спростування досягнутих науково-технічних прикладних результатів досліджень у галузі електричних явищ, які знаходять широке застосування в побуті та промисловості сучасного суспільства. Але людство безперервно стикається з низкою феноменів і парадоксів, які не вкладаються в рамки сучасних теоретичних уявлень щодо електричних явищ ‒ це вказує на відсутність цілісного розуміння фізики цього явища.

Також на сьогодні науці відомі факти, коли, здавалося б, вивчені речовини й матеріали виявляють аномальні властивості провідності (Дослідження впливу сонячного затемнення на електричну провідність дистильованої води).

Таке явище, як надпровідність матеріалів, також не має повністю задовільної теорії нині. Існує лише припущення, що надпровідність є квантовим явищем, яке вивчається квантовою механікою. При уважному вивченні основних рівнянь квантової механіки: рівняння Шредінгера, рівняння фон Неймана, рівняння Ліндблада, рівняння Гейзенберга й рівняння Паулі, стане очевидною їхня неспроможність. Річ у тім, що рівняння Шредінгера не виводиться, а постулюється методом аналогії з класичною оптикою, на основі узагальнення експериментальних даних. Рівняння Паулі описує рух зарядженої частинки зі спіном 1/2 (наприклад, електрона) у зовнішньому електромагнітному полі, але поняття спіна не повʼязане з реальним обертанням елементарної частинки, а також щодо спіна постулюється те, що існує простір станів, жодним чином не повʼязаних із переміщенням елементарної частинки у звичайному просторі.

У книзі Анастасії Нових «Езоосмос» є згадка щодо неспроможності квантової теорії: «А ось квантомеханічна теорія будови атома, яка розглядає атом як систему мікрочастинок, що не підпорядковуються законам класичної механіки, абсолютно не актуальна. На перший погляд, доводи німецького фізика Гейзенберга та австрійського фізика Шредінгера здаються людям переконливими, але якщо все це розглянути з іншої точки зору, то їхні висновки правильні лише почасти, а загалом так і взагалі обоє не мають рації. Річ у тім, що перший описав електрон як частинку, а інший як хвилю. До речі, і принцип корпускулярно-хвильового дуалізму також неактуальний, оскільки не розкриває переходу частинки в хвилю і навпаки. Тобто куций якийсь виходить у вчених панів. Насправді все дуже просто. Взагалі хочу сказати, що фізика майбутнього дуже проста й зрозуміла. Головне дожити до цього майбутнього. А що стосується електрона, то він стає хвилею лише у двох випадках. Перший — це коли втрачається зовнішній заряд, тобто коли електрон не взаємодіє з іншими матеріальними обʼєктами, скажімо, з тим самим атомом. Другий, у передкосмічному стані, тобто коли знижується його внутрішній потенціал» [1].

Ті самі електричні імпульси, згенеровані нейронами нервової системи людини, підтримують активне складне різноманітне функціонування організму. Цікаво відзначити, що потенціал дії клітини (хвиля збудження, що переміщується по мембрані живої клітини у вигляді короткочасної зміни мембранного потенціалу на невеликій ділянці збудливої клітини) перебуває у певному діапазоні (рис. 1).

Нижня межа потенціалу дії нейрона перебуває на рівні -75 мВ, що дуже близько до значення окисно-відновного потенціалу крові людини. Якщо проаналізувати максимальне й мінімальне значення потенціалу дії відносно нуля, то воно дуже близьке до відсоткового округленого значення золотого перетину, тобто ділення інтервалу у відношенні 62% і 38%:

$\Delta =75мВ+40мВ=115мВ$

115 мВ / 100% = 75 мВ / х1 или 115 мВ / 100% = 40 мВ / х2

х1 = 65,2%, х2 = 34,8%

Усі відомі сучасній науці речовини й матеріали проводять електрику в тій чи іншій мірі, оскільки до їхнього складу входять електрони, що складаються з 13 фантомних частинок По, які, у свою чергу, є септонними згустками («СПОКОНВІЧНА ФІЗИКА АЛЛАТРА» стор. 61) [2]. Питання полягає лише в напрузі електричного струму, яка необхідна для подолання електричного опору.

Оскільки електричні явища тісно повʼязані з електроном, то в доповіді «СПОКОНВІЧНА ФІЗИКА АЛЛАТРА» [2] наведено таку інформацію щодо цієї важливої елементарної частинки: «Електрон є складовою частиною атома, одним з основних структурних елементів речовини. Електрони утворюють електронні оболонки атомів усіх відомих на сьогодні хімічних елементів. Вони беруть участь майже в усіх електричних явищах, про які відають нині вчені. Але що таке електрика насправді, офіційна наука досі не може пояснити, обмежуючись загальними фразами, що це, наприклад, «сукупність явищ, зумовлених існуванням, рухом і взаємодією заряджених тіл або частинок — носіїв електричних зарядів». Відомо, що електрика не є безперервним потоком, а переноситься порціями ‒ дискретно».

Згідно із сучасними уявленнями: «електричний струм – це сукупність явищ, зумовлених існуванням, взаємодією та рухом електричних зарядів». Але що таке електричний заряд?

Електричний заряд (кількість електрики) — це фізична скалярна величина (величина, кожне значення якої може бути виражене одним дійсним числом), що визначає здатність тіл бути джерелом електромагнітних полів і брати участь в електромагнітній взаємодії. Електричні заряди розділяють на позитивні й негативні (цей вибір вважається в науці суто умовним, і за кожним із зарядів закріплено цілком певний знак). Тіла, заряджені зарядом одного знака, відштовхуються, а протилежно заряджені — притягуються. При русі заряджених тіл (як макроскопічних тіл, так і мікроскопічних заряджених частинок, що переносять електричний струм у провідниках) виникає магнітне поле і мають місце явища, що дають змогу встановити спорідненість електрики й магнетизму (електромагнетизм).

Електродинаміка вивчає електромагнітне поле в найбільш загальному випадку (тобто розглядаються змінні поля, що залежать від часу) та його взаємодію з тілами, що мають електричний заряд. Класична електродинаміка враховує лише неперервні властивості електромагнітного поля.

Квантова електродинаміка вивчає електромагнітні поля, які мають перервні (дискретні) властивості, носіями яких є кванти поля — фотони. Взаємодія електромагнітного випромінювання із зарядженими частинками розглядається в квантовій електродинаміці як поглинання та випромінювання частинками фотонів.

Варто замислитися, чому магнітне поле зʼявляється навколо провідника зі струмом або навколо атома, по орбітах якого переміщуються електрони? Річ у тім, що «те, що сьогодні називають електрикою ‒ це насправді особливий стан септонного поля, у процесах якого електрон здебільшого бере участь нарівні з іншими його додатковими «компонентами»» («СПОКОНВІЧНА ФІЗИКА АЛЛАТРА» стор. 90) [2].

А тороїдальна форма магнітного поля зумовлена природою його походження. Як сказано у статті «Концепція світового ефіру. Частина 2: Власне септонне поле. Тор в основі будови матерії»: «З огляду на фрактальні закономірності у Всесвіті, а також той факт, що септонне поле в матеріальному світі в межах 6 вимірів є тим фундаментальним, єдиним полем, на якому ґрунтуються всі відомі сучасній науці взаємодії, то можна стверджувати, що всі вони також мають форму тора. І це твердження може становити особливий науковий інтерес для сучасних дослідників». Тому електромагнітне поле завжди набуватиме форми тора, подібно до тора септона.

Розглянемо спіраль, крізь яку протікає електричний струм, і як саме формується її електромагнітне поле (https://www.youtube.com/watch?v=0BgV-ST478M).

Рис. 2. Силові лінії прямокутного магніту

Рис. 3. Силові лінії спіралі зі струмом

Рис. 4. Силові лінії окремих ділянок спіралі

Рис. 5. Аналогія між силовими лініями спіралі та атомів з орбітальними електронами

Рис. 6. Окремий фрагмент спіралі та атом із силовими лініями

ВИСНОВОК: людству ще лише належить дізнатися таємниці загадкового явища електрики.

Петро Тотов

Ключові слова: СПОКОНВІЧНА ФІЗИКА АЛЛАТРА, електричний струм, електрика, природа електрики, електричний заряд, електромагнітне поле, квантова механіка, електрон.

Література:

[1] – Нових А., Езоосмос, К.: ЛОТОС, 2013. – 312 с. http://schambala.com.ua/book/ezoosmos

[2] – Доповідь «СПОКОНВІЧНА ФІЗИКА АЛЛАТРА» міжнародної групи вчених Міжнародного громадського руху «АЛЛАТРА» за ред. Анастасії Нових, 2015 р. http://allatra-science.org/publication/iskonnaja-fizika-allatra

Джерело: https://allatra-science.org/publication/chto-takoe-elektricheskiy-tok