Баальбекська тераса – космодром давньої цивілізації

Прочитавши доповідь «СПОКОНВІЧНА ФІЗИКА АЛЛАТРА», а також статтю на сайті «АЛЛАТРА НАУКА»: «Давні артефакти з фантомних частинок По» [1], у мене виник інтерес до технологій давнини, які, судячи зі збережених артефактів, набагато випереджали сучасне людство.

Загадки давніх цивілізацій… Створено сотні телепередач, документальних фільмів на цю хвилюючу тему. Це не дивно, адже допитлива людська натура завжди прагне до пізнання, особливо якщо йдеться про щось загадкове й таємниче. Але питань, як і раніше, більше, ніж відповідей. Приклад тому – знаменита Баальбекська тераса.

Дивлячись на споруди, зведені задовго до зачатків такого явища, як технічний прогрес, людина, а точніше, її допитливий розум, справедливо вимагає відповідей на прості питання: «Хто?», «Навіщо?» і «Як?».

Тераса в Баальбеку – мега-споруда давніх, сама можливість зведення якої ніяк не пояснюється сучасною наукою. Уфологи ж схильні списати все на втручання прибульців. Але якось уперто уникають і ті, й інші розмови про можливості колишніх цивілізацій, що населяли Землю до нас. Адже тоді виникне безліч «незручних» питань, для відповідей на які доведеться проводити кардинальну ревізію основ усієї сучасної науки.

Трохи про сам Баальбек

Як у долині Бекаа, біля підніжжя Антиліванських гір, за 90 кілометрів від сучасного Бейрута колись зʼявилися ці величні споруди, від яких сьогодні залишилися лише мовчазні руїни, ніхто достеменно не знає.

Відомо, що колись процвітаюче місто Баальбек за часів давньоримського імператора Августа було обернене на римську колонію. Вражаючий розмахом і потужністю зруйнований храм Юпітера красномовно свідчить про Римський період Баальбека. Храм сильно постраждав від часу та воєн і остаточно був зруйнований землетрусом 1759 року. Нащадкам залишилося споглядати лише рештки власне храму і двох просторих дворів в оточенні колонної галереї з найгарнішим портиком при вході.

Масштаби давньої культової споруди такі, що знаменитий Парфенон в Афінах воістину здається просто пігмеєм! Але ще більше вражає основа, на якій було зведено храм Юпітера. Учені змушені констатувати, що колосальних розмірів камʼяні брили, на яких він був зведений (так звані Баальбекські тераси) існували задовго до римлян. Ті лише використали їх як фундамент для храму своєму богові.

Хто і коли?

На сьогодні ніхто не може з упевненістю сказати, коли були збудовані ці величні тераси. Частина вчених схильна «причепом» приписувати славу їхнього спорудження будівникам самого храму – римлянам. Ігноруючи при цьому той факт, що про мега-плити Баальбека вперше згадувалося вже в 804 році до н. е., тоді як Римська імперія виникла в 30-ті роки до н. е. Відповідно до деяких відкритих джерел, у 5 тисячолітті до н. е. Баальбекські тераси вже стояли!

Якими знаннями та вміннями володіли інженери й будівельники цієї колосальної споруди? Адже перед майстрами стояло завдання підняти брили вагою 750 тонн на висоту 7-8 метрів! Перед цим вони ретельно оброблялися й набували форми ідеального будівельного блока. Усі блоки Баальбекських терас точно, рівно й щільно прилягають одне до одного, не утворюючи навіть шпарини! Тобто продемонстровано таку вивіреність і виняткову точність у виготовленні й установці велетенських «цеглин», що повторити таке було б неможливо навіть за допомогою високоточного сучасного обладнання! Особливо зважаючи на розміри й вагу мегалітів.

Деякі дослідники стверджують, що ефект ідеально щільного прилягання забезпечила мʼяка й податлива напівмармурово-напіввапнякова структура каменю. Але якщо це справді так, то під час обробки мали б залишитися сліди шліфування та інших механічних пошкоджень, а таких ніде немає. Мандрівник і письменник Каригор Олегін, вражений величчю та міццю цієї найдавнішої споруди, зазначає, що точність обробки поверхонь блоків баальбекської платформи – це ганьба каменотесів нашого часу.

Відомо, що соратник Наполеона маршал Мармон, який побував у 1840 році в Баальбеку, писав, що громадні тесані блоки лежать без жодного звʼязування й так добре підігнані, що й лезо ножа не входить між ними. Дійсно, підгонка блоків ідеальна. Навіть ріжуча кромка безпечної бритви «Спутник» завтовшки 0,01 міліметра (!) не входить у зазор. Якщо висловлюватися точніше, ніякого зазору немає взагалі. Блоки ніби злиті одне з одним: навіть крапля води не просочується вниз на стику!

Вся титанічність Баальбекської тераси – у масивності каменів, з яких вона була складена. У її північно-західному куті знаходяться неймовірно великі плити, відомі як блоки трилітона (троякамня). Недарма легенда свідчить, що ці камені лежали тут вічно. Кожен із них сягає в довжину 21 метра, у висоту 5 і в ширину 4 метрів. Обʼєм кожного становить від 300 до 310 кубічних метрів, а вага – до 750 тонн!

Кожен такий блок необхідно було доставити від каменоламні до місця будівництва, перенести на відстань близько 500 метрів. Якби будівельники використали для цього деревʼяні сани (як припускають деякі історики!), ті за секунду перетворилися б на пресоване дерево. Тим більше, не видається можливим використовувати сани на такій нерівній місцевості, як в околицях Баальбека.

Зібрати 50 000 людей для транспортування одного середнього за вагою блока на той час було неможливим, оскільки для давнього світу це фантастична цифра. На сьогодні відомі одиниці давніх міст, які за чисельністю населення могли наблизитися до такої цифри.

Крім того, бездоганно оброблені камʼяні плити зайняли місце на восьмиметровій висоті. Як вони туди потрапили? Яке обладнання могли використовувати для зведення тераси люди в ті незапамʼятні часи?

На сьогодні справді існує кілька найпотужніших кранів у світі, які здатні підняти не лише 750, а й до 6000 тонн. Але переміщуватися з цим вантажем неможливо без того, щоб поставити такий кран на гусеничний хід. Але для нього, знову ж таки, просто необхідна рівна дорога. Ніде в районі Баальбека слідів такої дороги не було виявлено, як, власне, і ознак роботи крана теж. Найбільший оброблений камінь у світі спочиває при виїзді з Баальбека. Він так і не був витягнутий із каменоламні. Цей моноліт відомий як «Камінь Півдня», завдовжки 21 метр, обʼємом 433 кубічні метри й вагою — понад 1000 тонн. Це як три літаки «Боїнг» разом узяті! Призначення самого масивного блока так і залишилося невідомим.

Ця споруда значно перевершує піраміду Хеопса, найбільші гранітні блоки якої важать «всього-на-всього» від 50 до 80 тонн.

На думку низки вчених, «камʼяні памʼятники» нашої планети, у тому числі й Баальбек, є витворами давньої цивілізації атлантів і збудовані так, щоб їх неможливо було «розтягти» й «загубити». 

До відчуття «вічного» існування Баальбекської тераси домішується враження, що не полишає, що навіть якщо людей змиє потопом, то ця мегалітична споруда залишиться. Можливо, вона покликана вічно нагадувати людині, що її життя скороминуще порівняно з життям цих камʼяних брил. Адже, стоячи поруч із трилітонами, мимоволі відчуваєш себе піщинкою в цьому морі вічності.

Російський мандрівник XIX століття Д. К. Гейкі в книзі «Свята земля і Біблія», виданій 1884 року, писав: «Ми настільки звикли вважати себе і всі сучасні покоління розумнішими й освіченішими за давніх, що не завадить таким дивам, як храм Баальбека, трохи збити нашу пиху...» [2]

Не підлягає сумніву, що за часів, які передували римській колонізації Близького Сходу, жодна держава не могла забезпечити настільки трудомісткого будівництва. Тож хто ж звів Баальбек?

У книзі Анастасії Нових «Сенсей-IV» говориться, що «Баальбекська веранда» була колись не чим іншим, як космодромом. «Це така величезна платформа, збудована з гігантських блоків вагою 360 тонн кожен, зі спеціальними отворами по боках платформи. Археологи досі голову ламають над її призначенням. Щоправда, на відміну від уявлень про світ людей попередніх епох, хоч уже здогадуватися стали, що це схоже на космодром, — усміхнувся Сенсей. — Їхня наївність вражає! Вони шукають сліди кіптяви від пального космічних кораблів, природно маючи на увазі під пальним те паливо та його компоненти, які відомі на сьогодні. — І в подиві Сенсей заявив. — Це взагалі, які треба мати баки з таким паливом, щоб долетіти, наприклад, із Сіріуса, та ще й повернутися назад?! Смішні вони, шукають сліди пально-мастильних матеріалів, навіть не припускаючи, що у світі повно інших джерел альтернативних енергій, більш економних, екологічно безпечних. Ну, як кажуть, хто якою інформацією володіє, той на те й уповає.

Крім «Баальбекської веранди», існували й космодроми, для яких не потрібна була така велика площа для злітно-посадкових заходів. Для цих кораблів відводився безпосередньо район біля основи нільської «квітки». Природно, такий інтенсивний рух не міг залишитися непоміченим людьми, тому в памʼяті поколінь збереглися дуже цікаві давні легенди про той час» [3].

Будівники цього архітектурного комплексу використовували технології, набагато кращі за сучасні, у тому числі, вочевидь, і антигравітацію, яка дозволяла їм переміщувати величезні обʼєкти й споруджувати колосальні будівлі. Сьогодні, завдяки СПОКОНВІЧНІЙ ФІЗИЦІ АЛЛАТРА, ми маємо унікальну можливість дізнатися більше про такі фізичні явища, які використовували зниклі цивілізації, вивчити суть і принципи їхньої дії.

І спонукала нас до пошуків відповідей дивовижна спадщина давніх, у тому числі Баальбекська диво-тераса. Вона стояла, стоїть і стоятиме як дивовижна загадка, як глузування далеких предків із сучасної науки. Дійшовши до нас крізь багато тисячоліть, вона нагадує про те, що немає нічого неможливого для людини!

Надія Єрьоменко

Література:

[1] Вершигора В. Давні артефакти з фантомних частинок По, сайт «АЛЛАТРА НАУКА» http://allatra-science.org/publication/drevnie-artefakty-iz-fantomnyh-chastichek-po

[2] Гейкі Д. К. Свята земля і Біблія, Єрусалим, 1894 р., 324 с.

[3] Нових А. «Сенсей-IV», К.: ЛОТОС, 2008 р., 632 с. http://schambala.com.ua/book/sensei4-anastasia-novykh

Джерело: https://allatra-science.org/publication/baalbekskaja-terrasa-kosmodrom