Автономне життя в космосі — міф чи реальність?
Прочитавши доповідь «СПОКОНВІЧНА ФІЗИКА АЛЛАТРА», приходить розуміння, як багато нового й корисного ми маємо можливість робити зараз завдяки СПОКОНВІЧНИМ ЗНАННЯМ! Скільки ще незʼясованого в навколишньому нас світі! І серед іншого мене особливо зацікавила тема космосу. Людство завжди прагнуло до зірок, скільки чудових письменників присвятили свої твори цій темі, взяти хоча б Айзека Азімова, Артура Кларка, Івана Єфремова… Адже, вивчаючи зовнішнє, ми насамперед пізнаємо й себе, як сказав у своєму інтервʼю «Висхідна спіраль еволюції» І. Єфремов: «Надзвичайно важливо зрозуміти, що людина — такий самий всесвіт, глибокий, таємничий, невичерпний. Найголовніше — знайти в людині все, що їй потрібно просто зараз, не відкладаючи цього на сотні років у майбутнє й не звертаючись до вищих істот із космосу, все одно під виглядом чи то астронавтів з інших зірок, чи то богів».
Найсерйозніші відкриття у питаннях підкорення космічного простору, як було згадано в доповіді, було здійснено понад пів століття тому, сучасні ж пілотовані польоти здійснюються в межах термосфери (навколоземний простір низької орбіти, не більше 400 км.) Ближній же космос здебільшого освоюється за допомогою безпілотних польотів, оскільки як розвʼязати головну перешкоду на шляху проникнення в космос людини — космічну радіацію — наука ще не вирішила… Але, «Знання СПОКОНВІЧНОЇ ФІЗИКИ АЛЛАТРА дають принципово нове усвідомлення відповідей на питання: «На чому літати?», «Як далеко можна літати?», «В яких умовах літати і як створити штучну гравітацію, наближену до земних умов, на борту космічного корабля?», «Як автономно жити в космосі?», «Як захистити корабель від космічної радіації?». Вони також розкривають розуміння суті самого Всесвіту, який є природною «лабораторією» елементарних частинок і ставить «експерименти» в умовах, які неможливі на Землі». На цьому етапі наше суспільство отримало унікальну можливість розвинути закладену ще в минулому столітті основу такими видатними вченими, як К. Ціолковський, С. Корольов та ін.
Костянтин Едуардович Ціолковський був переконаний, що життя є поширеним явищем космосу, і, згідно з його уявленнями, розумні жителі інших світів значно перевершують людину у своєму розвитку. Як написано в книзі Анастасії Нових «Езоосмос»: «Таких планет, як наша, — мільярди!» і «Не тільки на інших планетах, а навіть у космічному просторі є розумне життя, зрозуміло, що не нашої повітрядихальної форми, якій потрібен кисень. Для життя головне — це енергетичний поштовх, тобто езоосмос». (Детальне пояснення, що таке езоосмос та езоосмічна решітка, викладено в доповіді) І тут хочеться навести слова Сергія Павловича Корольова: «Те, що здавалося нездійсненним упродовж століть, що вчора було лише зухвалою мрією, сьогодні стає реальним завданням, а завтра — звершенням». Багато в чому ще належить розібратися, багато осягнути, тим більше маючи для цього всі інструменти, але, безумовно, головним завданням для кожної окремо взятої людини є осягнення себе. Розширюючи межі своїх уявлень про світ, завжди важливо памʼятати, яка справжня мета цього процесу і що є насправді найголовнішим у нашому житті… «Всесвіт є лише однією з матеріальних паралелей. – Читаємо далі в книзі «Езоосмос». – У ній також існує кілька паралелей. Усі вони цікаві, усі населені. І нічого тут такого немає, це закономірно. Будь-яка паралель у ній матеріальна й існує у своєму часі, зі своїми швидкостями, зі своєю різновидністю матерії. А ось вихід за межі матерії на духовний рівень… це вже більш значуще. Це вихід у реальність Бога. І точніше сказати або пояснити дуже складно, оскільки ми обмежені нашим матеріальним розумом з його асоціативним сприйняттям... Загалом, за рамками матеріального світу існує набагато більше цікавого».
На сьогодні ми маємо воістину унікальну можливість кардинально змінити нашу дійсність, спрямувавшись за вектором духовного розвитку. Від зусиль кожного залежить доля всього нашого суспільства. Як написано в книзі Івана Єфремова «Туманність Андромеди»: «чим важчі умови життя та роботи організмів як біологічних машин, чим тяжчий шлях розвитку суспільства, тим тугіше скручена спіраль сходження і ближче одна до одної її «витки» — отже, тим повільніше проходить процес і стандартніші, більш схожі одна на одну форми, що виникають». Знання, які нам дано, здатні не лише полегшити процес забезпечення наших тіл усім необхідним для життя як на нашій планеті, так і в космосі, але головне, вони розкривають справжній сенс існування людини — пізнання своєї Душі, частинки Вічності, частинки Того, Хто створив усе! У цьому справжній сенс і справжнє щастя, усе ж інше покликане лише прояснити й полегшити цей процес пізнання. Зараз наша цивілізація стоїть на роздоріжжі, але вибір за кожним із нас! І наостанок хочу навести ще одну чудову цитату Сергія Павловича Корольова: «Людина, яка вірить у казку, одного разу в неї потрапляє, тому що в неї є серце...» А якщо не тільки вірити, а й активно працювати, розвиватися, йдучи духовним шляхом, як фарватером, то прекрасне ЗАРАЗ не змусить на себе чекати!
Ірина Артліс
Джерело: https://allatra-science.org/publication/avtonomnaja-zhizn-v-kosmose
